Сосна гірська (Pinus mugo): опис, сорти та догляд

Сосна гірська (Pinus mugo) — вічнозелений хвойний кущ. У природі вона росте стелюхом заввишки від 0,5 до 4,5 м, а в саду це компактна рослина з кулястою чи подушкоподібною кроною. Вона морозостійка, посухостійка, світлолюбна й невибаглива до ґрунту. Сорти різного розміру, як-от Мопс, Пумільйо чи Вінтер голд, підходять і для малих садів, і для схилів.

Сосна гірська: що це за рослина і яка її латинська назва

Латинська назва сосни гірської — Pinus mugo. Ботанічно це великий вічнозелений кущ із напівкруглою кроною, а не дерево з прямим стовбуром. Висота залежить від сорту й становить від 0,5 до 4 м.

У природі гірська сосна росте в горах Центральної та Південної Європи. Гілки в неї підняті або стелються по землі, тож кущ виглядатиме швидше широким, ніж високим.

Сосна гірська належить до голонасінних хвойних рослин роду Сосна. Для вибору сорту важливіші розмір, форма крони та умови ділянки.

Декоративні сорти широко вирощують на всіх континентах як ґрунтопокривні рослини. У садах України гірська сосна поки що нечастий гість, тому до купівлі варто підійти уважно.

Опис сосни гірської: кора, хвоя, шишки, бруньки

Щоб розпізнати гірську сосну, дивіться на кору, колір хвої та шишки. Довжина хвої, вік початку плодоношення й термін життя хвоїнок варіюють, тому в таблиці наведено діапазони.

Кора та пагони

Кора гірської сосни коричнево-сіра, блискуча. У дорослих рослин у верхній частині стовбура зберігаються темно-коричневі лусочки, через що верх виглядає темнішим.

Темніший верх стовбура — це природна особливість виду. Молоді пагони світло-зелені, згодом темніють і лишаються голими.

Хвоя

Хвоя росте парами в пучку. Головна ознака виду — темно-зелений колір, однаковий з обох боків голки. Хвоїнки жорсткі, з тупим кінчиком і дещо скручені.

Довжина голок залежить від форми: у карликових сортів вона помітно коротша. На молодих пагонах Пумільйо вона становить 2–4,5 см, у Мугуса — до 4 см. Хвоя тримається на гілках від кількох років до десяти, тому внутрішні гілки поступово оголюються.

Шишки й насіння

Шишки сидять поодинці або по 2–3 на дуже коротких прямих ніжках. Відмінна ознака — пупок на лусках: він світло-коричневий або світло-сірий із чорним краєм.

Шишки дозрівають не в рік появи: у листопаді наступного року або навесні третього року. Плодоношення починається в різному віці: від 6–10 до 15–20 років. Шишки на деяких деревах з’являються лише у зрілому віці, від 60 років. На плодоношення молодого саджанця краще не розраховувати.

Карпатська сосна: жереп, лелич і криволісся в Україні

Карпатська сосна — це та сама сосна гірська, що природно росте в Українських Карпатах. Місцеві назви в горах — жереп, лелич, ориш і косодеревина. Вище межі лісу вона утворює суцільні важкопрохідні зарості, які називають криволіссям. Трапляється вона також у гірському Криму.

• Висотні смуги в Карпатах. Нижня розріджена — 1430–1560 м, середня суцільна — 1560–1750 м, верхня розріджена — 1750–1870 м над рівнем моря. Найвища точка знахідки в Україні — 2010 м, гора Піп Іван.
• Висота залежно від положення. На верхній межі лісу рослина найвища, до 4,5 м. Ближче до альпійського поясу вона нижча й густіша.
• Експозиція. Найбільші суцільні масиви розташовані на північних схилах.
• Форма росту. Гілки вигнуті: свіжі прирости тягнуться вгору, а стовбур «повзе» вниз схилом.
• Зима. Гілки полягають під вагою снігу, і це захищає крону від вітру, морозу та лавин.
• Загущені зарості. Бічні відгалуження в зімкнутих заростях здебільшого відмирають у віці 30–40 років, бо їх затіняють сусідні рослини.
• Довговічність. Вік окремих особин досліджено до 1000–1500 років.

Загалом природний ареал охоплює гори Західної Європи: Піренеї, Альпи, Апенніни, Балкани, Карпати та гори середньої Німеччини. Сосну інтродукували (свідомо вивезли за межі природного ареалу) на піщані дюни Прибалтики, щоб закріпити піски.

Сосна гірська чи звичайна: чим відрізняються

Гірська сосна нижча, росте кущем і має сірий стовбур. Звичайна сосна — вище дерево з бурим стовбуром. За цими ознаками їх легко розрізнити навіть без шишок.

Ще одна ознака — хвоя гірської сосни однакового темно-зеленого кольору з обох боків. У шишок на лусках є світлий пупок із чорним краєм.

Гірська сосна більш тіньовитривала, ніж звичайна, але це не робить її тіньовою рослиною. Вона світлолюбна й найкраще росте на сонці. Вища тіньовитривалість означає лише, що тінь вона переносить краще, ніж звичайна сосна, але для здорового росту їй однаково потрібне сонце.

Сосна гірська Монтана, Пумільйо, Мугус: що означають ці назви

Монтана, Пумільйо й Мугус — це не окремі види, а форми й сорти сосни гірської. Різні розсадники описують їх по-різному, тому в таких назвах легко заплутатися.

Сосна гірська Монтана

Запити «сосна монтана», «сосна гірська монтана» та «сосна монтана montana» стосуються форми Pinus mugo Montana. Це карликова форма з подушкоподібною або сланкою густою кроною.

Щорічний приріст — до 10 см у висоту й 15 см у ширину. Висота куща становить близько 1,2 м, ширина — близько 2 м. Хвоя голчаста, щільна, темно-зелена, завдовжки близько 4 см, жорстка й часто легко скручена. Таку сосну садять на схилах, а ще використовують для формування бонсай.

Пуміліо: короткий опис

Пуміліо (Pinus mugo var. pumilio) спочатку має округлу крону, а згодом вона стає нерегулярною, широко-подушкоподібною, з короткими й частими гілками. Зазвичай висота становить 1–1,5 м, ширина — 1,5–2 м. Річний приріст — близько 5 см у висоту та 12 см у ширину.

Трапляються й форми заввишки близько 100 см і завширшки близько 300 см. Такі розбіжності зустрічаються часто, тому по ширині кущу краще залишати запас. Хвоя в пучках по 2, на молодих пагонах коротка (2–4,5 см), темно-зелена, шишки темно-коричневі. Докладніше про цю форму читайте в матеріалі про сосну Пуміліо та її догляд.

Мугус: на що звернути увагу при купівлі

Латинська назва — Pinus mugo Mughus. Розміри Мугуса сильно різняться. В одних він повільно росте кулею й досягає 1 м за 30 років, в інших це кущ заввишки до 5 м. Хвоя темно-зелена, до 4 см завдовжки, шишки темно-жовті.

Через цю різницю перед купівлею орієнтуйтеся на етикетку розсадника: там вказано очікуваний розмір. Перелік особливостей є в окремій статті про сосну Мугус і її висоту.

Сосна карликова гірська: популярні сорти та їхні розміри

Існує близько 90 сортів сосни гірської, а за деякими оцінками — сотні. Найбільший попит мають карликові форми. До найвідоміших належать Mops, Ophir, Winter Gold, Carstens Wintergold, Dezember Gold, Pumilio, Humpy і Varella.

Зимостійкість у сортів різна, від −30 до −40 °C, тож цифри з таблиці та опису краще сприймати як орієнтир, а не гарантію.

Мопс і Мініатюра Мопс

Мопс — карликовий сорт, у якого висота й ширина практично однакові, до 1,5 м. Мініатюра Мопс значно менша за Мопс: 40–60 см заввишки й близько 1 м у діаметрі, тоді як Мопс сягає 1,5 м. Докладніше про догляд і розмір можна прочитати в статті про сосну гірську Мопс.

Вінтер голд, Офір, Варелла

Для маленького саду й контейнера підходять Варелла, Офір і Мініатюра Мопс. Якщо ви хочете колір узимку, беріть Вінтер голд із золотисто-жовтою хвоєю або Офір, чия хвоя взимку стає бронзовою. Про окремі сорти є матеріали: сорт Вінтер Голд і сосна Варелла.

Жінек: колекційний сорт

Жінек (Pinus mugo Gienek) — рідкісний колекційний сорт. Він походить від «відьминої мітли», знайденої в румунських горах П’ятра-Краюлуй. «Відьмина мітла» — це рясне розростання гілок дерев чи чагарників, яке добре видно неозброєним оком.

Хвоя минулорічного приросту жовто-зелена, навесні з’являються свічки яскравого лимонного відтінку. Рослина щеплена на видову сосну, підщепа вирощена в розпліднику. У молодому віці крона куляста, у дорослому — густа кущова або широкояйцеподібна, якщо не обрізати провідну гілку.

Де садити сосну гірську: світло, ґрунт, вологість

Для сосни гірської потрібна сонячна ділянка з добре дренованим ґрунтом, де вода не застоюється. Саме на відкритих сонячних місцях вона росте найкраще й має насичене забарвлення хвої.

• Світло. Навіть невелика тінь шкодить рослині. Якщо ділянка частково в тіні, виберіть місце з довшим сонцем. Окремі форми, як-от Жінек, переносять короткочасний затінок.
• Ґрунт. Сосна невибаглива й росте на будь-яких добре дренованих ґрунтах, від кислих до лужних. Найкраще підходять піски й супіски. На важких ґрунтах потрібен дренажний шар.
• Волога. Посуху рослина переносить, а застою води не терпить. На заболоченому місці потрібна більша яма й дренаж.
• Стійкість. Рослина витримує холод, спеку, посуху, ущільнення ґрунту та загазованість міського повітря.
• Мороз. Видові форми витримують до −33…−34 °C (зона морозостійкості USDA 4). Окремі сорти переносять більше.

Посадка сосни гірської крок за кроком

Контейнерну рослину з повністю заповненою корінням грудкою можна садити весь вегетаційний сезон. Кореневий ком — це земляна грудка з корінням, що росла в контейнері. Нижче один алгоритм із умовами «якщо».

1. Полийте рослину в контейнері перед посадкою.
2. Викопайте яму в 1,5–2 рази більшу за контейнер. Для великих екземплярів глибина становить 0,8–1 м і більше, діаметр ями — близько 80 см.
3. Якщо ґрунт важкий або ґрунтові води близько, на дно насипте дренаж. Це пісок або гравій шаром 10–20 см. На заболоченій ділянці яму копайте більшою, а дренаж зробіть із битої цегли або керамзиту.
4. Поставте рослину так, щоб коренева шийка була на рівні землі. Це місце, де стовбур переходить у корені.
5. Засипте яму ґрунтом і ретельно полийте.
6. Замульчуйте пристовбурне коло сосновою корою шаром 3–5 см.

Для кращого укорінення й подолання стресу після пересадки можна застосувати укорінювачі чи антистресові засоби. Користуйтеся ними суворо за інструкцією виробника.

Відстань між рослинами — від 1,5 до 4 м залежно від сорту й дорослого розміру. Не менше 4 м радять залишати між великими кущами, а для компактніших сортів відстань можна зменшити. Для швидкого розрахунку візьмемо ряд довжиною 10 м. При кроці 1,5 м у ряд довжиною 10 м вміститься 7–8 рослин, при кроці 4 м — 3. Під густішу групу беріть меншу відстань, але дорослі рослини не мають торкатися одна одної.

Догляд за сосною гірською: полив, підживлення, обрізка

Догляд простий: у перші роки потрібен полив, навесні — підживлення, у травні — прищипування. Дорослі рослини вимагають мало уваги. Також важливо прибирати бур’яни й тримати чистоту навколо куща.

Полив

Молоді саджанці після посадки поливають регулярно: 1–2 рази на тиждень. У посушливий період полив збільшують. У тривалу спеку молодому деревцю потрібно 10–20 л води під кожне. Дорослі рослини добре переносять посуху, тому для них такі норми не потрібні.

Підживлення

Навесні вносять комплексні мінеральні добрива пролонгованої (тривалої) дії, але не пізніше кінця квітня. Восени дають калійно-фосфорні добрива. Спеціальні добрива для хвойних використовуйте за інструкцією на упаковці.

Прищипування та обрізка

У травні скорочуйте молоді прирости (свічки) приблизно на 1/3. Тоді крона стає густішою, а ріст уповільнюється. Сосна також добре переносить стрижку. Санітарну обрізку проводять у березні: видаляють поламані та засохлі гілки.

Порада. Провідну гілку (центральний пагін) обрізайте лише там, де це дозволяє сорт. У Жінека без такої обрізки крона з часом стає широкояйцеподібною, а не кулястою. Для сортів із кулястою кроною, як-от Мугус, скорочення 1/3 свічок допомагає зберегти компактність.

Зимівля, опіки та шкідники: що справді потрібно сосні гірській

Дорослій сосні гірській укриття на зиму не потрібне, вона переносить українські зими. Мугус теж не вимагає укриття. Іншою є ситуація з молодими саджанцями та формами з ніжною хвоєю: їх краще утеплити.

Увага. Молоді рослини та форми з ніжною хвоєю страждають від опіків хвої наприкінці зими. Захистіть молоді рослини мішковиною або картоном і зніміть укриття після танення снігу. Від холоду утепліть саджанці хвойним лапником або іншим укривним матеріалом.

У суворі зими верхівкові бруньки можуть підмерзати, але це не зупиняє ріст рослини. Пагони встигають повністю здеревіти до зими. Від снігопадів сосна не страждає.

Хвоя й кора стійкі до шкідників і більшості хвороб. Тому, якщо хвоя посіріла чи побуріла, спершу перевірте полив, дренаж і зимове сонце. Якщо проблема справді в шкідниках чи хворобі, використовуйте зареєстровані препарати суворо за інструкцією виробника.

Пересаджувати дорослі рослини можна лише з підготовленою кореневою системою або із земляним комом. Щеплений Жінек росте на підщепі видової сосни, це варто враховувати при догляді та обрізці.

Сосна гірська в ландшафтному дизайні: з чим садити

Сосну гірську використовують для низькорослих декоративних груп, захисних посадок на крутих кам’янистих схилах і як закріплювач ґрунту. Широка коренева система, наприклад у Пумільйо, утримує насипний ґрунт.

• Альпійські гірки й рокарії. Мініатюрні сорти добре виглядають в альпінаріях.
• Малі сади. Карликові сорти ідеально підходять для невеликих ділянок.
• Хвойні композиції й вересові сади. Сосна поєднується з видами та сортами ялини і з модриною європейською.
• Схили. Сосна годиться для озеленення й закріплення схилів.
• Контейнери й газон. Рослину вирощують у контейнері або садять солітером (окремо) на газоні.
• Бонсай. Монтану використовують для формування бонсай.

Поруч із сосною можна садити кедр, модрину, ялівець, ялину, пихту, тую та березу. Сорти з яскравим забарвленням краще розміщувати серед зелених рослин, тоді композиція не виглядатиме строкатою.

Що ще питають про хвойні

Де можна купити гірську сосну Мугус?

Вибрати саджанець допоможуть прості правила. Беріть рослину в контейнері: таку можна садити протягом усього вегетаційного сезону, якщо корені заповнюють увесь обсяг. Найпростіший варіант — саджанець розміром 15–20 см у горщику P9 (0,5 л), однорічний або дворічний.

Перед купівлею уточніть вік рослини та її очікуваний розмір у дорослому стані. Назва Pinus mugo Mughus охоплює форми різного розміру, тому покладайтеся на етикетку розсадника.

Що таке карпатська сосна?

Це сосна гірська, що природно росте в Українських Карпатах. У горах її називають жереп, лелич, ориш і косодеревина. Вище межі лісу вона утворює суцільні важкопрохідні зарості — криволісся. Найвища точка знахідки в Україні — 2010 м на горі Піп Іван.

Який опис сосни пуміліо?

Пумільйо (Pinus mugo var. pumilio) — карликова форма з широко-подушкоподібною кроною та короткими, частими гілками. Висота зазвичай 1–1,5 м, ширина 1,5–2 м. Приріст — близько 5 см у висоту й 12 см у ширину на рік. Хвоя темно-зелена, по 2 в пучку, на молодих пагонах 2–4,5 см завдовжки, шишки темно-коричневі.

Який опис сосни гірської в двох словах?

Сосна гірська (Pinus mugo) — вічнозелений хвойний кущ заввишки від 0,5 до 4 м залежно від сорту. Хвоя темно-зелена, однакова з обох боків, по 2 в пучку. Кора коричнево-сіра, блискуча.

Чи є гірська сосна з чорною корою?

У гірської сосни кора коричнево-сіра, блискуча. У верхній частині стовбура дорослих рослин є темно-коричневі коркові луски, тому верх виглядає темнішим.

Чи потрібно вкривати сосну гірську на зиму?

Дорослій рослині укриття не потрібне: вона переносить українські зими. Молоді саджанці краще утеплити лапником або іншим укривним матеріалом. Форми з ніжною хвоєю наприкінці зими захищають від опіків мішковиною чи картоном, які знімають після танення снігу.